Резонанс
Лучшее
Обсуждаемое
-
-
+20
+
+

Как готовилось “мясо” для Правого Сектора

Опубликовано:  20.07.2016 - 08:26
Корреспондент:  Спецкор "Птичка"
Классификация:  Украина 

Размышления русскоязычного львовянина

Прожил во Львове почти полстолетия. Живешь себе и живешь, не обращая внимания на то, что считаешь мелочами. Как вдруг, как при свете молнии, все мгновенно освещается новым светом...

В советские времена во время работы в проектной организации был у меня коллега — инженер-проектировщик, которому образование дала власть Советов. Сидел Василий за кульманом и почитывал отпечатанные на машинке тексты националистического самиздата. В том числе и о том, как КГБ довел до самоубийства блестящего композитора, который писал песни для Софии Ротару - Ивасюка, если память меня не подводит... хотя был ли КГБ причиной, и было ли это самоубийство из-за «патриотизма»... одному богу известно. Вот тогда и было начало нынешнего майдана без конца. Это был, как бы сказать, маринадик, в котором «мяско» вылеживалось, чтоб подготовиться к тушению, помягчеть, если продолжить метафору. А потом была бесконечная «женячка» с украинским языком с целью строительства как можно более глубокой пропасти между русским языком и украинским языком. Именно с этой целью лежали бесплатные методические материалы в кредитном товариществе «Крэдытна спилка «Львивська», которое в было на площади Рынок во Львове. Помнится, взял в руки, чтобы посмотреть, что же это такое, так омерзение охватило — как будто жабу подержал. Это было начало 90-х, маринад покрепчал. А кредитное товарищество — еврейский проект, как водится. То есть уже тогда в подготовке «мяса» принимал участи капитал «процентщиков». Если сравнить с сегодняшней ситуацией — банкирские финансы приняли активное участие в обеспечении майдана всем необходимым. Навевает ассоциации... но это позже. Пока что — еще один камешек в мозаику. Общая картина-мозаика — тоже чуть позже. Немножко терпения.

Позднее была атака на школу и библиотеку. Сначала - денежная атака, затем — атака на содержание гуманитарных предметов и список доступных населению книг. Годами не выплачивалась заработная плата работникам школы и библиотеки. Учителей готовили к соглашательству, и они действительно согласились потом преподавать всякую чушь — лишь бы платили зарплату. Тогда я думал, что зарплату не платили, чтобы иметь возможность прокрутить деньги, предназначенные на зарплату, в бизнесе. Теперь думаю — еще и для того, чтобы выдавить просоветские и пророссийские кадры за пределы влияния на молодежь.

Принес как-то мой младший целую авоську книжек из детской библиотеки, сказал – подарили, а не дали в абонементе. Сказал, около библиотеки стоял целый грузовик – вывозили книжки на макулатуру. Не сжигали публично, как в Германии 30-х годов, а тихонько вывозили на макулатуру. Новюсенькие книжки, которые можно было б читать детишкам еще много-много лет… А что же именно отправляли «на макулатуру»? Наверное, что-то такое, аналогичное тому, что принес мой младший… Ну и ну! Это ж о героях Великой Отечественной! О Володе Дубинине – «Улица младшего сына» – и тому подобное, уже и не припомню… Другие времена – другие песни… Это - уже не герои, зачем людям о них знать, пусть знают о «хероях»-бандеровцах… вот так вот… Это уже был конец девяностых годов – бульончик начинают понемножку подогревать? А чего стоит тот факт, что экзамен по своему любимому школьному предмету – истории – мой младший сдавал четыре (!) раза? Никак не мог сдать… не те книжки читал? Зато «мясом» для ПСов не стал!!! Это – тоже конец девяностых. Проклятье! Проклятые годы.

Дальше – хуже. Нулевые. Появились так называемые «пластуны». Молодежная организация «Пласт» - встречал на улицах города Льва. Шли после туристического похода с молодым инструктором, щебетали, заинтересованные. О чем, не расслышал, но знаю, что воспитание там – в националистическом духе. Тоже отдельная тема.

В те же нулевые появились во Львове, как грибы после дождя, так называемые «неформальные» молодежные движения. Скинхеды, панки, футбольные фанаты… «фашисты» дрались после рок-концертов с «антифашистами» стенка на стенку – получали бойцовский опыт. А сейчас, по информации от некоторых знакомых (фамилии называть нецелесообразно в связи с ситуацией), некоторые из «антифашистов» воюют в составе тербата в зоне АТО… главное – опыт кровавый приобрести… И не только в зоне АТО. Теперь что скинов, что фанов, экспортируют в Харьков, Мариуполь, Одессу. А начиналось, вернее, продолжалось все там, где было «стенка на стенку». Сначала кровь из носа после удара, потом коктейль Молотова в живого человека, а потом и стрельба в гражданских — уже пофигу. Воспитание, так сказать, в строго определенном направлении. В направлении деградации человечности, в направлении фашизации. «Мясо» - готово. Дотушилось, стало мягеньким и вкусненьким. И, мало того, употребляется, аж гай шумит. Картина вырисовалась.


Як готувалося «м’ясо» для Правого Сектору

Прожила у Львові майже півсторіччя. Живеш собі й живеш, не звертаючи уваги на те, що вважаєш дрібницями. Аж потім, ніби під світлом блискавки, все миттєво висвітлюється новим світлом…

У радянські часи під час роботи у проектній організації був у мене колега-інженер-проектант, що йому дала освіту влада рад. Сидів Василь за кульманом й підчитував ксерокопії націоналістичного самвидаву. В тому числі й про те, як КДБ довело до самогубства блискучого композитора, що писав пісні для Софії Ротару, - Івасюка, якщо пам'ять мене не підводить… хоча, чи було це КДБ причиною, й чи було це самогубство через «патріотизм»… бог відає. От тоді й був початок теперішнього майдану без кінця. Це був тільки, так би мовити, маринадик, у якому м’ясце вилежувалося, щоб підготуватись до тушкування, пом’якшитись, якщо продовжувати метафору. А потім була безкінечна «женячка» з українською мовою з метою вибудовування якнайглибшої прірви між мовою українською і мовою російською. З цією метою лежали безкоштовні методичні матеріали у «Кредитній спілці «Львівська», що на площі Ринок у Львові. Пам’ятаю, взяла у руки, щоб подивитись, що ж це таке, так відчула відразу – ніби жабеня потримала. Це був початок дев’яностих, маринад поміцнішав. А кредитна спілка – єврейський проект, як водиться. Тобто вже тоді у підготовці «м’яса» приймав участь капітал «процентщиків». Якщо порівняти з теперішнім – банкірські фінанси прийняли активну участь у забезпеченні майдану всім необхідним. Навіває асоціації. Провести б повноцінне журналістське розслідування… але це пізніше. Поки що – ще один камінчик у мозаїку. Загальна картина-мозаїка – теж трохи пізніше. Трошки терпіння.

Ще пізніше була атака на школу й бібліотеку. Спочатку грошова атака, потім атака на зміст гуманітарних предметів й на перелік доступних населенню книжок. Роками не сплачувалась заробітна платня працівникам школи й бібліотеки. Тоді думала – щоб мати можливість прокрутити гроші, призначені для зарплатні, у бізнесі. Зараз думаю – щоб вичавити прорадянські й проросійські кадри за межі можливості впливу на молодь. Наведу приклад . Приніс якось мій молодший цілу авоську книжок з дитячої бібліотеки, сказав – подарували, а не дали в абонементі. Сказав, біля бібліотеки стояла ціла вантажівка – вивозили книжки на макулатуру. Не спалювали прилюдно, як у Німеччині 30-х років, а тихенько вивозили на макулатуру. Новісіньки книжки, що можна було б читати дітлахам ще багато-багато років… А що ж саме відправляли «на макулатуру»? Напевно, щось таке аналогічне тому, що приніс мій молодший… Отакої! Це ж про героїв Великої Вітчизняної! Про Володю Дубініна – «Вулиця молодшого сина» й таке інше, вже не пригадаю… Інші часи – інші пісні… Це вже не герої, навіщо людям про них знати, хай знають про «хероїв»-бандерівців… отакої… Це вже був кінець дев’яностих років – юшку починають потрошку підігрівати? А чого вартий той факт, що іспит з свого улюбленого шкільного предмету – історії – мій молодший складав чотири (!) рази? Ніяк не міг скласти… не ті книжки читав? Зате «м’ясом» для ПСів не став!!! Це – теж кінець дев’яностих. Хай їм грець! Прокляті роки.

Далі – гірше. Нульові. З’явилися так звані «пластуни». Молодіжна організація «Пласт» - зустрічала на вулицях міста Лева. Йшли після туристичного походу з молодим інструктором, щебетали, зацікавлені. Про що, не розчула, але знаю, що виховання там – у націоналістичному дусі. Теж окрема тема.

У ті ж нульові з’явилися у Львові, як гриби після дощу, так звані «неформальні» молодіжні рухи. Скінхеди, панки, футбольні фанати… «фашисти» билися після рок-концертів з «антифашистами» стінка на стінку – отримували бійцівський досвід. А зараз, за інформацією від деяких знайомих (прізвища називати недоцільно з огляду на ситуацію), дехто з «антифашистів» воює у складі тербату в зоні АТО… головне – досвід кривавий придбати… Й не тільки в зоні АТО. Тепер, що скінів, що фанів, експортують у Харків, Маріуполь, Одесу. А починалося, вірніше, продовжувалося, все там, де було «стінка на стінку». Спочатку юшка з носу після удару, потім коктейль Молотова в живу людину, а потім і стрялянина в цивільних – вже пофігу. Виховання, так би мовити, у строго визначеному напрямку. У напрямку деградації людяності, у напрямку фашизації. «М'ясо» готове. Дотушкувалося, стало м’якеньким й смачненьким. Й мало того, вживається, аж гай шумить. Картина вималювалась.

Добавить комментарий (всего 1)
23.07.2016 - 19:23 Коммунист

Вопрос в том, как уничтожить фашизм и фашистов. Это цивилизационная проблема, либо обнаглевшие преступники добивают народ, либо народ их вырезает. Опять же смертной казни нет, Европа категорически против, так как запад есть источник фашизма.Где субъект истории,который вычистит Авгиевы конюшни? Одуревшие от безнаказанности Рокфеллеры - Ротшильды растлевают все человечество.Человечество стало чрезвычайно больным организмом, проклятые богом бэндеровци гной социума, грязный, ядовитый и заразный. Но источник заболевания не в этих дебилах, а в Рокфеллерах, от США и Великобритании надо отстраняться как от чумы. Сначала в сознании своем принять решение о неприятии их ценностей, а затем и в жизни отстраниться. Это для начала.